Боротися доводиться не тільки з ВІЛ-інфекцією, а й з міфами і стигматизацією

Боротися доводиться не тільки з ВІЛ-інфекцією, а й з міфами і стигматизацією

1 грудня світ буде визначати Всесвітній день боротьби зі СНІДом, заснований з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликану поширенням ВІЛ-інфекції, а також як день пам’яті жертв цього захворювання. Але для Михайленко Олександра Олександровича боротьба з ВІЛ-інфекцією триває 365 днів на рік. Він та людина, яка своєю працею протидіє поширенню ВІЛ-інфекції.

1. Як давно ви працюєте в сфері протидії ВІЛ-інфекції?
Я працюю в цьому напрямку з 2009 року, тобто вже доволі довго – 11 років. Почалося все з того, що я став виконуючим обов’язків завідувача інфекційного відділення і також відповідав за Кабінет “Довіра” у нашому відділенні. Коли я почав там працювати, то рівень виявлення ВІЛ-інфікованих зріс. Я навчав медичних сестер і в такій коаліції у нас зростав рівень протестованих і виявлених. А з 2011 року почав працював в стаціонарному відділенні обласного Центру профілактики ВІЛ/СНІДу.

2. Яким було ваше ставлення до ВІЛ-інфекції, коли ви починали працювати? Чи були у вас страхи, перестороги з цього приводу?
У мене не було ніяких страхів з приводу цього, я сприймав ВІЛ як і інші захворювання. Звісно, була нестача інформації, але це мене не лякало. Коли я почав працювати, то ця хвороба була оповита купою міфів, значно більше ніж зараз, тому доводилося боротися з цими міфами і стигматизацією, яку вони породжують.

3. Як ви залучаєте людей до тестування, враховуючи що ви працюєте в маленькому містечку?
Я давав оголошення в газети, писав статті, розвішував санбюлетні в лікарні. Дуже добре працювали саме оголошення в газетах. Ми запитуємо людей, які до нас приходять, звідки вони взяли інформацію і часто приходили саме через оголошення в газеті. Серед тих, хто звертався були і групи ризику, і ті, хто не входять до груп ризику, але їм цікаво протестуватися і знати свій статус. Взагалі, для маленького містечка газета – це робоча схема.

4. Чи стикалися ви із ВІЛ/СНІД дисидентами?
Так, під час виявлення зустрічалися люди, які відмовлялися починати лікування. Хтось казав, що це вигадана хвороба, хтось переконував мене, що він насправді здоровий і себе добре почуває, тому не потребує лікування. Популярним аргументом було “Я читав в інтернеті, що це брехня”. Тоді мені, звісно, потрібно було доводити їм, що треба лікуватися. Інколи ми просили важкохворих, тих у кого вже СНІД, розповісти про реальність цієї хвороби і необхідність лікуватися. Також, я сам проводив такі профілактичні бесіди, розяснював як усе влаштовано з цією хворобою і це також працювало. Після наших розмов, 80% починали лікування.

5. Що ви порадите лікарям і звичайним громадянам, щоб подолати епідемію ВІЛ в Україні?
Лікарям пораджу навчатися і здобувати знання в цій сфері, бо це головне. А людям – обстежуватися і бути уважними до себе і свого здоров’я. Якщо кожен громадянин буде свідомим, то ми подолаємо епідемію ВІЛ в Україні.

Підготувала Вероніка Хникіна

Діяльність здійснюється в рамках  Проект USAID HealthLink: «Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні». ВБО «Конвіктус Україна» реалізує проект в 23 закладах охорони здоров’я Київської області.
Якщо вас зацікавила діяльність проекту, більше інформації про нього ви можете знайти тут:
https://www.facebook.com/USAID.HEALTHLINK.PROJECT/

Якщо ви лікар і зацікавились діяльність проекту то переходьте за посиланням:
https://prozdorovia.in.ua/ia-medyk-khochu-znaty-bilshe/

Якщо ви маєте додаткові запитання чи хочете дізнатись як можна співпрацювати з «Конвіктус Україна» в напрямку протидії ВІЛ-інфекції — пишіть нам в приватні повідомлення.