Інтерв’ю з міським фтизіатром м. Краматорськ Вікторією Семернею

Інтерв’ю з міським фтизіатром м. Краматорськ Вікторією Семернею

Вікторія Семерня, міський фтизіатр у м. Краматорськ знаходить своє натхнення саме від роботи з пацієнтами. Стикаючись з їхніми проблемами щодня, Вікторія розуміє, що це дозволяє зробити певний внесок у поліпшення якості послуг та ситуації з туберкульозом на рівні міста та країни. 

Скільки років ви працюєте лікарем-фтизіатром? Чому вирішили обрати саме цей напрям?

Лікарем мріяла стати з дитинства. У 8 років я потрапила у хірургію з перитонітом і мене ледь врятували. У лікарні я провела місяць і ця лікарняна атмосфера стала мені рідною, як і увесь медичний персонал. Після цього я прийняла тверде рішення стати лікарем.

Цього року виповниться 10 років як я закінчила Запорізький державний медичний університет. Після 3-го курсу влаштувалася медсестрою в пульмонологічне відділення. А під час розпроділення було кілька варіантів, з яких я обрала фтизіатрію у рідному Краматорську, крім того, що отримала спеціалізацію «Фтизіатрія та Пульмонологія» на кафедрі Донецького медичного університету.

Якби у вас був вибір, змінили б професію?

Проходила інтернатуру в Донецьку при торакальному відділенні обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру та підпрацьовувала медичним представником. Я могла й залишитись ним, але робота лікаря мені ближча.

Яка історія з роботи найбільше закарбувалася в пам’яті?

Я людина комунікабельна, маю багато друзів, знайомих та й місто у нас відносно невелике. А враховуючи, що туберкульозом може захворіти кожен, у моїй практиці було кілька випадків, коли доводилось лікувати друзів, знайомих, родичів та однокласників. У такі моменти ти відчуваєш особливу відповідальність, адже підтримуєш людину не лише як лікар, але і як друг. Для прикладу, один мій друг, який веде абсолютно здоровий спосіб життя, захворів на туберкульоз. Виявили недугу при профілактичному огляді, бактеріовиділення не визначалось, тому лікували стандартною схемою. Курс лікування завершили без суттєвої динаміки й через пів року стався рецидив. Поставили широку лікарську стійкість, лікування тривало 2 роки і було таке враження, що усі які можуть бути побічні реакції, з’явилися у мого друга, навіть нейропатія зорового нерва. Увесь курс лікування переживали за нього, але нарешті все позаду.

Де шукаєте натхнення для роботи?

Крім клінічного досвіду, за 10 років я отримала колосальний досвід координаційної роботи. У 2013 році була керівником кластеру національного дослідження DRS в Донецькій області, була консультантом в проєкті ВООЗ по виявленню ТБ у переселенців, взаємодіяла з Червоним Хрестом щодо соціального супроводу пацієнтів з ТБ; працювала тренером проєкту HealthLink «Подолання стигми та дискримінації у відношенні до ЛЖВ»; консультантом ЦГЗ МОЗ України щодо виявлення ТБ у ЛЖВ завдяки інноваційним тестам LF-Lam. Зараз я один із консультантів PATH.

З 2015 року я міський фтизіатр у м. Краматорськ. І хоча розумію, що зі своїм досвідом усю діяльність могла присвятити координаційній чи адміністративній діяльності, однак натхнення я отримую від роботи з пацієнтами. Мені подобається робити щось хороше для них. Іноді розумію, що навіть приділивши увагу пацієнту, правильно пояснивши все, розповівши про захворювання, заспокоївши та посіявши віру в одужання – це все дає плоди та результати.

Яке ваше життєве кредо?

Моє життєве кредо: «Якщо не я, то хто! Якщо ми хочемо кращих змін у країні, ми повинні як мінімум почати з себе, своїх дій та вкладу у навколишній СВІТ!».

«Якщо ми хочемо кращих змін у країні, ми повинні як мінімум почати з себе», Вікторія Семерня, лікар-фтизіатр, м. Краматорськ